Рік тому новина про ліквідацію 27-ми головних територіальних управлінь юстиції в областях, а натомість створення 8-ми міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, стала для працівників цієї сфери діяльності повною несподіванкою. Два місяці до нового, 2020, року вони перебували у цілковитій невідомості: залишать – звільнять? Якою буде нова міжрегіональна установа?
У цей час, як і обіцяв міністр юстиції Денис Малюська, розпочалися конкурси на керівні посади в новостворені структури, в тому числі й у Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, до складу якого увійшли органи юстиції Житомирщини, Вінниччини та Хмельниччини, з центром у місті Хмельницький. У Мін’юсті з гордістю заявили, що за всю історію існування відомства вперше відбувається публічне обговорення кандидатів на вакантні посади керівників. На спеціально створеному веб-сайті охочі можуть не тільки подивитися, хто пройшов перший етап конкурсу та ознайомитися з біографією кандидатів, але й написати про кожного з них свій відгук. Цитую міністра: «Думка усіх тих, хто має досвід безпосередньої взаємодії із кандидатами чи результатами їх роботи, – вкрай важлива і буде врахована».
Після оприлюднення результатів конкурсного відбору на посади заступників начальників міжрегіональних управлінь юстиції в областях стало очевидно, що ніхто цих відгуків до уваги не брав. Бо як пояснити той факт, що переможцем на цю посаду в Житомирській області обрано Валентина Залізнюка, людину з сумнівною репутацією, якої він набув за сім років роботи в органах юстиції нашого регіону та до того ж неодноразово ставав «героєм» журналістських публікацій! Рекордна кількість негативних відгуків онлайн на його адресу від колег, порівняно з іншими кандидатами на посади начальника та заступників у трьох областях новоутвореного управління, була цьому підтвердженням.
Звісно, публічне обговорення – не основна підстава, яка мала б вплинути на підсумки конкурсного відбору, та все ж…
«Как хочу, так и ворочу»
Вхопивши, як-то кажуть, цапа за бороду, новоспечений керівник одразу ж розпочав бурхливу діяльність з вирішення кадрових питань, адже до завершення процесу ліквідації залишалися лічені дні. Тим більше у цей період він тимчасово виконував повноваження начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (до вступу на цю посаду 28 грудня 2019 року Анатолія Буряченка) – отже, й карти в руки.
А далі розпочалося найцікавіше. Прийшовши на роботу 26 грудня, деякі працівники Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (яке функціонувало до 27 грудня включно) з подивом довідалися, що напередодні у святковий, а тому неробочий, день у приміщенні було людно. До пізнього вечора під кабінетом управління персоналу шикувалася довга черга. Як з’ясувалося, спеціалісти цього структурного підрозділу викликали на роботу окремих працівників за власноруч складеним паном Залізнюком списком для подання заяв, датованих, до речі, 24 грудня, про переведення їх в міжрегіональне управління юстиції.
У такий спосіб Валентин Валентинович формував, за його ж словами, «свою команду», яка працюватиме в новій установі. А хто не прийшов, а насправді не був повідомлений про це, той… Одне слово, отримав на руки трудову книжку з відповідним записом у ній.
До «команди» не потрапили і ті державні службовці, які, дізнавшись про «кадровий гамбіт», все ж намагалися подати заяви про переведення до міжрегіонального управління юстиції. Однак наштовхнулися на глуху стіну оборони управління персоналу, оскільки уже були готові накази про їх звільнення у зв’язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції.
Тривалий безперервний стаж бездоганної роботи в органах юстиції Житомирщини більшості звільнених у такий спосіб працівників, позитивні оцінки щорічної діяльності їх як державних службовців, як виявилося, жодним чином не вплинули на подальше працевлаштування. Попри навіть те, що деякі посади, які вони обіймали у «старому» управлінні юстиції, «перекочували» в міжрегіональне. Тож люди мали беззаперечне право зберегти за собою місце роботи, чого дотримано не було.
Вочевидь, фаховий юрист Валентин Залізнюк, захопившись кадровими перетрубаціями, і зовсім забув, що закон «Про державну службу» та Кодекс законів про працю України ніхто не відміняв. На противагу трудовому законодавству, де чітко передбачено обов’язок рoбoтoдавця одночасно із попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці запрoпoнувати працівникові іншу пoсаду в нoвoствoреній установі з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи, пільг та переваг, він поставив слово «ліквідація» та власні амбіції.
А що насправді в органах юстиції відбулася не ліквідація, а реорганізація – факт, який згодом підтвердив Житомирський окружний адміністративний суд, куди дев’ять експрацівників управління юстиції пішли доводити незаконність свого звільнення та відстоювати право на працю, гарантоване їм Конституцією України.
На те Феміда і сліпа, щоб бути справедливою
Розглядаючи позови колишніх працівників до ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що новостворений державний орган є правонаступником свого попередника. Адже продовжує виконувати завдання і функції, які до цього покладалися на останнього, та отримав «у спадок» його майнові права і обов’язки. А це уже не ліквідація, а реорганізація державного органу, яка не виключає, а, навпаки, включає зобов’язання роботодавця щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи.
«Увесь час, коли тривали судові засідання, моя посада залишалася вакантною, – каже колишня головна спеціалістка ліквідованого управління, яка займалася зв’язками з громадськістю, Алла Близнюк. – Як і інших моїх колег, мене звільнили з роботи, грубо порушивши трудове законодавство. Не запропонували ні цю посаду, ні рівноцінну їй відповідно до мого освітнього й кваліфікаційного рівня. За майже 14 років роботи в органах юстиції я не мала жодного дисциплінарного стягнення, є фахівцем у галузі комунікації. Але чомусь ці переваги були проігноровані волею однієї людини, яка діяла за принципом «свій – чужий»».
Одночасно звільнені працівники звернулися до Житомирського відділу поліції Головного управління Нацполіції в області із заявою про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами нового та ліквідованого управлінь юстиції – Залізнюком В. В. і працівниками управління персоналу. Підстава – згадані вище незаконні дії цих осіб під час процедури переведення працівників у новостворену установу, та ще й у неробочий день. (До слова, під час розгляду адмінсудом однієї з позовних заяв факт «паломництва» 25 грудня минулого року підтвердили викликані як свідки працівники служби судової охорони, які того дня чергували в приміщенні, де знаходиться управління юстиції та два районні суди м. Житомир). Відомості про вчинення кримінального правопорушення орган поліції вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Наразі Житомирським окружним адміністративним судом задоволені усі дев’ять позовів. Людей поновлено на роботі в ліквідованому управлінні, роботодавця зобов’язано виплатити (звісно, з державної кишені) кожному середній заробіток за весь період вимушеного прогулу, декому – кошти за завдану моральну шкоду. Перші чотири рішення уже набрали законної сили після винесення судомапеляційної інстанції постанов про залишення їх без змін.
Крім того, роботодавцю доведеться добровільно або ж у порядку адміністративного судочинства повернути Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття страхові кошти та вартість соціальних послуг, наданих людям, які перебували на обліку в центрі зайнятості за місцем своєї реєстрації та були поновлені на роботі за рішенням суду.
Заступник начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Житомирській області Валентин Залізнюк продовжує перебувати на своїй посаді й щоразу як голова ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області підписує платіжні документи, пов’язані з навколосудовими перипетіями. Та, схоже, Мін’юст це не бентежить. Що там якихось два мільйони гривень (лише за приблизними підрахунками) затрат з Державного бюджету! Важливо зберегти керівний потенціал оновленої юстиції. Не для того ж конкурси проводили відкрито і публічно, щоб розкидатися такими цінними кадрами.
Ольга СЕВЕРЕНЧУК
