Україна має невичерпні ресурси дуже цінної мінеральної сировини – природного облицювального каменю, сумарні поклади якого в надрах України становлять понад 500 млн. кубічних метрів. Наша країна давно відома в Європі, на Близькому та Далекому Сході, США, Канаді як країна з великими природними запасами декоративного каміння.
З усіх родовищ України частка запасів, яка припадає на Житомирську область, складає граніту 14,3 %, габро – 84,1 %, лабрадориту – 93,3 %, доломіту – 83,3 %, гранодіориту – 100 %. У регіональному розрізі найбільші запаси облицювального каменю (дві третини обласних покладів лабрадориту і 42 % габро) зосереджені в Черняхівському районі. Черняхівщина – край, що стоїть на граніті. Численні кар’єри каменю та не менш численні підприємства, що його обробляють. Гранітні вироби з кар’єрів Черняхівського району відомі по всій Україні, а також далеко за її межами. Експорт каменю нарощується та процвітає.
Найбільш продуктивними родовищами по видобутку блоків з природного каменю є Осниківське, Кам’янобрідське, Немирівське, Добринське, Головинське, Горбулівське, Капустинське, Токівське, Межиріцьке, Омелянівське, Покостівське, Янцівське, Сліпчицьке, Букінське, Бистріївське, Добринське родовища.
Одними з найбільших добувних підприємств є Омельянівське, Дідковицьке, Кам’яна піч, Лезниківське, Сліпчицьке-1, Сліпчицьке-2, Головинське, Корнинське, Корнинське-Західне та інші родовища. Всі родовища облицювального каменю в Житомирській області представлені, в основному, породами високої міцності: гранітами, лабрадоритами, габро, анортозитами.
Більшість великих каменеобробних підприємств знаходиться на значній відстані від видобувної промисловості.
Природний камінь з давніх часів використовується людиною як довговічний і красивий будівельний матеріал. Особливе місце при цьому займають облицювальні вироби, широка палітра яких дозволяє архітекторам створювати оригінальні фасади будівель і яскраві інтер’єри внутрішніх приміщень, що запам’ятовуються, унікальні архітектурні пам’ятники і споруди.
Проте успіхи у каменедобувній та каменеобробній сферах мають свої вагомі, я би сказав, навіть катастрофічні наслідки для населення та навколишнього середовища. Поводження з відходами є гострою проблемою не лише у суто промислових регіонах, а й у нашій області. Засмічення природного середовища відходами різного роду сталося не вмить, а упродовж багатьох років, а то й десятиліть. На Житомирщині на полігонах для складування твердих побутових виробничих відходів та сміттєзвалищах, на площі понад 650 га накопичено майже 15 мільйонів тон відходів. Більшість місць складування відходів не відповідають технічним вимогам і експлуатуються з грубими порушеннями санітарного та екологічного законодавства.
Ми систематично вивчаємо і узагальнюємо стан додержання законодавства про відходи у регіоні, аби визначити проблемні питання у цій сфері, проаналізувати тенденцію. Висновок невтішний: ситуація із року в рік погіршується.
Ще й досі так і невирішеним залишається питання складування та видалення пульпи (відходів каменеобробки) в Черняхівському районі.
Іде мова про загрозливу екологічну проблему: небезпечні відходи, які утворюються в результаті різання чи полірування мінералів, складуються в навколишньому середовищі. Тільки три каменеобробні верстати утворюють за добу 240 кг. пульпи, за рік – майже 30 тонн. Можете собі уявити скільки пульпи накопичилося на Черняхівщині протягом багатьох років.
Виникає запитання: куди ж вивозиться пил від каменеобробного виробництва? Виявляється, «захоронення» промислових відходів, які у багатьох випадках забруднені солями важких металів, відбувається повсюди: на полях, у лісах, на берегах річок.
Сьогодні у полоні гранітних відходів знаходяться поля навколо Сліпчиць, Головина, Бежева, Черняхова ( район КХП – вул. Індустріальна та територія навколо відстійника у напрямку с. Стирти).
На фото занедбана територія колишнього Черняхівського цегельного заводу, яка сьогодні з усіх сторін перетворюється на стихійний могильник побутових відходів та відходів каменеобробки в компанії із зарослями чагарнику, борщівнику та дикорослих кущів.
Каменеобробна промисловість, гранітні вироби – це не лише слава Житомирської області. Є й зворотний бік – загроза екології, яка виникає, коли під час виробництва не забезпечується належне збирання, зберігання та знешкодження виробничих відходів. Тривожить і те, що утворення будь-якого несанкціонованого звалища виробничих відходів, які вивозяться тоннами, відбувається «на очах» у місцевої влади, сільських, селищних, міських рад, райдержадміністрацій. Певну «короткозорість» демонструють і державні контролюючі органи – екологічна, санітарна та низка інших служб. Саме ці органи у першу чергу повинні дбати і піклуватися про екологічну безпеку громади. Як не прикро констатувати, майже усі вони неналежним чином виконують свої обов’язки, не використовують надані їм повноваження.
Такі висновки нами зроблено після нещодавньої перевірки додержання вимог Закону України «Про відходи», іншого законодавства у сфері поводження з відходами органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та органами державного контролю, результати якої обговорено на розширеному засіданні колегії прокуратури області.
Моя принципова позиція – примусити відповідальних осіб діяти у законодавчому полі. В ідеалі, відходи граніту мають завозитися на спеціальні підприємства, які в подальшому займалися б їх утилізацією, а ще краще – переробкою. Вони можуть слугувати, як вторинна сировина для виготовлення деяких видів будівельних матеріалів. Можливість додаткового заробітку на відходах є вигідним варіантом, чи не так? До того ж, і навколишнє середовище буде залишатися більш чистим.
Якщо не займатися цим питанням, то наш район у найближчі роки може бути завалений відходами каменеобробки.
Нині в першу чергу йдеться про складування пульпи: всі каменеобробні підприємства повинні звозити її на окремий полігон, розміщений на спеціально виділеній землі. А згодом можна буде подумати про переробку цих відходів, адже з них у цивілізованому світі виготовляють багато корисних речей, наприклад, будівельні матеріали.
Під час прокурорських перевірок встановлено, що окремим каменеобробним підприємствам надаються позитивні висновки санітарно-епідеміологічної експертизи для отримання дозволів на розміщення відходів. У той же час лабораторні дослідження підтверджують, що у ґрунті, узятому із місця зберігання відходів, вміст забруднюючих речовин перевищує у декілька разів допустимі норми.
З метою отримання дозволів на розміщення відходів від виробництва підприємці надають до органів контролю фіктивні договори про передачу пилу від обробки природного каменю для подальшої утилізації.
Вирішення даної проблеми можливе за єдиної умови, коли правоохоронні та контролюючі органи, місцева влада та органи самоврядування об’єднають зусилля і діятимуть спільно. Однак, спершу треба, щоб контролюючі органи відчули себе відповідальними за правопорушення, які вони могли б попередити, які провокують у регіоні екологічну небезпеку. Це не потребує титанічних зусиль – лише чітко і добросовісно виконувати свої повноваження.
Правоохоронці, контролери, органи місцевої влади і самоврядування, як і кожний громадянин, повинні позбутися своєї пасивності, з байдужих спостерігачів забруднення довкілля перевтілитися у розумних господарів свого селища чи міста. Зрозуміти нарешті, що нашим дітям та онукам завтра жити на землі, за екологію якої вже сьогодні відповідаємо ми.
Юрій МАЛАШЕВИЧ
