25 вересня стало ще однією трагічною сторінкою у новітній історії України – всі ми втратили 26 крилатих воїнів. На борту літака АН‑26, який розбився у районі Чугуєва Харківської області, перебували військові льотчики та курсанти університету Повітряних сил імені І.Кожедуба.
Один із них – юний Герой із Озерного Дмитро Студінський, випускник Озерненської гімназії 2016 року.
З дитячих років батьки виховали його сумлінним, відповідальним, творчим, наполегливим, з глибоким почуттям патріотизму. Він був скромним, але й водночас був на виду: здібним баскетболістом на змаганнях, яскравим вокалістом у народному ансамблі, розумним та відповідальним учнем, щирим та надійним другом і однокласником. А коли прийшов час обирати майбутню долю і визначатися із життєвим шляхом, Дмитро твердо вирішив присвятити всього себе захисту України і неба над нею. Це бажання було по-дорослому усвідомленим і виваженим. Небо було не просто його юнацькою мрією – це був поклик душі. На жаль, щойно Дмитро став на крило, небо забрало його до себе янголом у небесне військо.
Його життя було яскравим, мов спалах зорі, що падає. Але ця зоря залишила вічний слід у серцях кожного із нас. Він, ніби дороговказ, показує, як треба любити життя по-справжньому і не зраджувати мріям. У ці дні на спомин про Дмитра у гімназії облаштували куточок пам’яті, біля якого у кожного підступають сльози, – вишитий рушник, як символ отчого дому, вогонь свічок й осінні айстри, як ще одне втілення юного життя, згаслого на самому злеті. І паперові літачки біля фото мужнього красеня на тлі справжнього крилатого друга – найбільшої мрії його життя, яку він таки встиг здійснити.
