Археологічні дослідження Житомира щоразу приносять не лише нові знання про минуле нашого міста, але дають іноді доволі цікаві і оригінальні знахідки. Так, влітку 1984 року, під час археологічного нагляду за земляними роботами, які проводилися на садибі Хрестовоздвиженської церкви та прилеглій до неї території були зафіксовані історичні культурні нашарування, виявлені рештки різних старовинних об’єктів, а також зібрано багато різночасових знахідок. Один із знайдених предметів привернув особливу увагу. Його було знайдено у відвалах ґрунту біля східної стінки храму.
Що ж він собою представляє? Це металевий предмет, в плані круглої форми, діаметром – 2,7 см, завтовшки 0,1 – 0,2 см. Виготовлений шляхом лиття і штампування. Складався із двох пластинок. Нижня плоска, є основою, виготовлена із бронзи. По середині помітний невеличкий виступ, судячи із прямих аналогій, конструкція у вигляді затискача, можливо, із фіксатором для кріплення. Верхня пластинка, тонша, виготовлена із міді, край по периметру має виступ зігнутий вертикально до низу, в який вставлялася нижня пластинка і кріпилася шляхом затискання країв верхньої пластини всередину. Стан предмету, на жаль, не досить задовільний, поверхня місцями пошкоджена, має тріщинки, покрита нашаруваннями окислів.
На лицьовій стороні можна побачити рельєфне зображення якоїсь будівлі і написи по краю верхньої частини пластини зліва – направо, які ледь-ледь проглядалися. В процесі тривалої і дуже обережної очистки, поступово, літеру за літерою, врешті вдалося відкрити, хоча і неповний, але дуже цікавий напис: “WIENER WELT AUSSTEL…”, а у нижній частині, під зображенням будівлі, ряд частково пошкоджених корозією цифр – 1873. Мені вдалося відшукати подібні зразки, визначити, що це за предмет, встановити його повний напис і з чим він пов’язаний.
Чим же він такий цікавий? Знайдений предмет, цілком можливо, пов’язаний з особою, яка мешкала у Житомирі, яка безпосередньо брала участь у знаменитій всесвітній виставці, яка відбулася у Відні 1873 року.
Відень – місто на живописних берегах Дунаю, нині федеральна столиця Австрії, культурний і політичний центр, туристична мекка Центральної Європи. Стара частина Відня, до речі, внесена до переліку культурної спадщини Юнеско. Виставка, що відбулася упродовж травня – листопада 1873 року мала міжнародний статус. Вона розміщалася на території великого і живописного парку – Пратер, у колишній мисливській резиденції імператора Йосифа ІІ. Займала місцевість між р. Дунаєм та Дунайським каналом, займала площу 16 га і була поділена на 4 зони. Сам захід мав на меті надати нового імпульсу та мотивації для модернізації країни, відновити потенціал та впевненість у собі, особливо після поразок у війнах з Пруссією та Італією. У міжнародному заході взяли участь представники 35 країн світу.
Центральним місцем і головним символом міжнародної виставки була будівля Ротонди – архітектурний витвір із металу і скла. Її було зведено дуже швидко, за рекордні 18 місяців. Основу конструкції ротонди становив металевий каркас, покритий ззовні деревом і декорований гіпсом. Висота будівлі становила – 84 м, а діаметр – 108 м. Її покривав конічний дах, що опирався на 32 металевих стовпах з двома ліхтарями. Нижня частина виконувала роль оглядового майданчика, верхня була позолочена і увінчана 4-х метровою кам’яною копією імператорської корони. Ротонда мала чотири входи. Інтер’єр займав площу близько 8 тис. кв. м, який використовувався для проведення офіційних заходів та зустрічі відвідувачів. Головний портал – центральний вхід до ротонди мав форму тріумфальної арки, на фронтоні якого було розміщено девіз імператора Франца Йосифа “VIRIBUS UNITIS” (Спільними зусиллями). Під час виставки тут розміщався палац промисловості.
Виставки розміщалися у різних павільйонах і на відкритих просторах. Загалом на виставці було виставлено 53 тисячі експонатів, які демонстрували найновіші досягнення економіки, техніки, культури тощо. Їх було розділено на 26 груп: гірничо-видобувна, сільського і лісового господарства, виноробства і садівництва, хімічна, харчова, текстильна, швацька, металургійна, деревообробна галантерейна, паперова, кустарна промисловість, шкіра і каучук, вироби із каміння, глини і скла, машино-будівництво і транспорт, військова справа, флот, наукові прибори, музикальні інструменти, громадське будівництво, меблі і техніка, прикладне мистецтво, графічне і художнє мистецтво, церковне мистецтво, історичне прикладне мистецтво, виховання, навчання і освіта та інше.
А щодо власника цієї знахідки. Хто б ним міг бути? Що представляв на цій виставці? Завдяки каталогам і покажчикам, які спеціально готувалися і друкувалися до цієї виставки, маємо докладні переліки її учасників. Серед них шестеро представляли Волинську губернію. В їх числі був Кипріан Аврамович Ляшков, який прибув із Житомира. У 4-й групі виставки (поживні продукти фабрично-заводського виробництва) він представляв пшеничне борошно, виготовлене на власному крупчастому борошномельному заводі. Із покажчика до виставки дізнаємося, що завод було засновано у 1859 році. Він працював на 27 поставах, які приводилися у рух за допомогою сили води. На підприємстві в той час працювало 100 чоловік. Щороку тут перемелювалося до 150 тонн борошна, на суму 1 млн. карбованців.
Млин Ляшкова розташовувався в старій частині Житомира, на лівому березі р. Тетерів, південніше сучасного центрального парку культури і відпочинку ім. Ю. Гагаріна, наприкінці східної частини сучасного 3-го Чуднівського провулку. Цей млин ми можемо побачити як на планах м. Житомира, так і на світлині.
Примітно, що із багатьох відомих Житомирських підприємців, лише Кипріан Ляшков брав участь і представляв на Віденській всесвітній виставці свою продукцію, у пам’ять проведення якої отримав нагрудний знак учасника того важливого у його житті заходу.
Олександр ТАРАБУКІН,
старший науковий співробітник
відділу досліджень Житомирського
обласного краєзнавчого музею
