Новогуйвинська територіальна громада створена одна з останніх у Житомирському районі, однак за цей невеликий проміжок часу селищна рада зазнала і втрат, і розбрату між колишніми її однодумцями.
Наприкінці 2020 року до Новогуйвинської селищної ради приєднано сім навколишніх сільських рад: Вертокиївську, Глибочанську, Головенську, Озерянківську, Руднє-Городищенську, Сінгурівську та Троянівську.
У тому ж році головою громади обрано колишнього керманича Житомирської районної ради Сергія Григоровича Крутія. Проте у травні 2021 року сталося непоправне – Сергій Григорович відійшов у вічність. Відтоді обов’язки очільника виконує секретар Новогуйвинської селищної ради Віктор Дєньга.
Віктор Анатолійович розповів нашому виданню про непросту ситуацію в громаді, про шляхи подальшого її розвитку, про нагальні проблеми і перспективи на майбутнє.
– Пане Вікторе, з чого починалося становлення Новогуйвинської територіальної громади? Як складається ситуація після зміни керівника?
– Наша громада утворилася в грудні 2020 року. Очільником Новогуйвинської селищної ради став Сергій Крутій. За усіма нормами законодавства був створений апарат селищної ради, призначено заступників голови, обрано 26 депутатів та секретаря. Пройшли перші сесії, прийнято багато рішень, робота кипіла і вирувала. Я не скажу, що одразу все було так гладко, оскільки депутатів багато, всі вони прийшли від різних партій, а тому вбачали різні ідеї та шляхи вирішення спірних питань. Проте усім нам доводилося знаходити спільний консенсус. Сергій Григорович зумів сформувати біля себе команду та знав з багаторічного досвіду інструменти керування громадою. Важкою втратою для усіх нас стала смерть керівника. Ми до цього були не готові. З того часу виконувати обов’язки голови довелося мені. Однак спільний напрямок роботи нашого колективу почав розгалужуватися. Частина команди сама почала готуватися до виборів і конкурент в моїй особі їм не потрібен. Почалися непорозуміння в колективі, що негативно відображається на розвитку громади.
Вважаю, що виборці чекають від нас роботи а не внутрішніх «розбірок».
У жовтні 2021 року я написав заяву на звільнення, та, чомусь, депутати на найближчій сесії не розглянули мою заяву про відставку.
– Вікторе Анатолійовичу, чому ви не хотіли боротися далі? Невже настільки зламався злагоджений механізм?
– Спочатку я намагався донести команді, що наша робота продовжується і ми повинні злагоджено працювати над розвитком та покращенням життя наших мешканців. Адже громада досить цікава. ЇЇ специфіка у різноманітній структурі: тут поєдналося 3 селища і 21 село. У селищах більш глобальні проблеми, наприклад, неякісне централізоване водопостачання, зависокі тарифи на опалення, а у селі такого немає. Там свої проблеми: стан доріг, часткова відсутність вуличного освітлення, транспортне сполучення у віддалених населених пунктах і тому подібне.
Я не маю досвіду керування громадою, тому, можливо, десь і помилявся. Але було і багато доцільних ідей, які, на жаль, не підтримувалися колегами. Одним словом – перший рік видався непростим.
– У березні наступного року призначено вибори на посаду Новогуйвинського селищного голови, чи плануєте Ви балотуватися?
– Вибори призначені на 27 березня 2022 року. Відверто кажучи, я ще не прийняв для себе рішення чи буду висувати свою кандидатуру, оскільки питання команди однодумців та фахівців в роботі дуже важливе. Просто прийти на посаду заради посади і нічого не робити для розвитку громади мені не цікаво. Якщо буду розуміти, що є потужна команда однодумців, тоді візьму участь у виборах.
– Новогуйвинська громада одна із найбільших у Житомирському районі. Який бюджет селищної ради?
– Велика громада, багато проблем, а коштів недостатньо. Загальний бюджет становить близько 200 мільйонів гривень з субвенціями. Для 24-х населених пунктів, я вважаю, це досить мало.
– Пане Вікторе, яким чином розподілений бюджет?
– Основна частина коштів розподіляється на соціальну сферу. Так, на балансі у нас всі заклади культури колишнього Житомирського району. Це значне навантаження на бюджет. Тільки в нашій громаді налічується 10 будинків культури та клубів, 13 бібліотек, одна публічна бібліотека, 2 музичні школи, Інклюзивно-ресурсний центр, Центр культури та творчості, дитячо-юнацька спортивна школа.
Освітня мережа охоплює 2 гімназії, 8 загальноосвітніх шкіл та 10 дошкільних закладів. Саме ця сфера бере на себе найбільше бюджетне навантаження – близько 70% загального фонду. Тому ми працюємо над оптимізацією роботи шкіл. Запевняю, це питання буде вирішуватися комплексно, враховуючи думку людей та раціонального використання зекономлених ресурсів.
– З якими нагальними проблемами довелося стикнутися у громаді?
– Надважливим питанням для нас – подача якісної питної води в будинки наших мешканців. У селищах Новогуйвинському, Озерному та Гуйві існує проблема з централізованим водопостачанням. Оскільки це колишні військові містечка, на їх території збудовані переважно багатоповерхові будинки. А отже, і опалення, і водопостачання у них централізоване.
В попередні часи в селищі Новогуйвинське були розроблені свердловини, які мають забезпечувати населення водою. Це значно дешевше, ніж транспортувати воду з м. Житомира. Уявіть собі, який шлях долає вода від Житомирського водоканалу до наших селищ і якими трубами вона тече. Якість води у споживачів незадовільна. Тому одним з наших головних питань у Новогуйвинському є запустити роботу цих свердловин, щоб мешканці отримали якісну та недорогу воду.
Поки що власними силами плануємо, як пілотний проект, облаштувати Новогуйвинський дошкільний навчальний заклад «Дзвіночок» системою очистки води. Адже дітям готуються страви на цій неякісній воді, а здоров’я дітей для нас понад усе.
В Озерному одне з важливих питань це очисні споруди. Застаріле обладнання вже не справляється з своєю функцією, а це наша екологія. Розраховуємо на державну підтримку, оскільки такий проект коштує не один десяток мільйонів гривень. Але це потрібно робити.
– Як щодо державних програм? Вони значно пришвидшили б вирішення питань з водою?
– Так, нещодавно було розроблено проект закону про загальнодержавну цільову програму “Питна вода України” на 2022-2026 роки, яка була зареєстрована у Верховній Раді. Вона покликана забезпечити громадян якісною питною водою. Будемо робити все, аби попасти під цю Програму і вирішити наболілі питання.
– Чи готові будинки до опалювального сезону? Адже в Озерному існував конфлікт між жителями селища та КП «Озерне» з приводу вартості послуг.
– Наразі всі наші будинки забезпечені теплом. Але, дійсно, люди незадоволені встановленими тарифами за опалення в селищі Озерному. На мою думку, вони справді високі. Хоча комунальне підприємство «Озерне» вважає ці тарифи обґрунтованими. Водночас, ми розглядаємо питання переходу мешканців на індивідуальне опалення. Багато жителів розуміють, що це буде економічно вигіднішим для них, а вартість встановлення та переобладнання системи їм окупиться за декілька років. Звісно, ми розуміємо, що далеко не всі спроможні самостійно обладнати житло індивідуальною системою опалення. Тому зараз ми шукаємо різні шляхи для кредитування малозабезпечених громадян для встановлення котлів за пільговими умовами. Наше завдання не примушувати населення, а розказати, що це для них буде набагато вигідніше і максимально допомогти в цьому. Такі ж проблеми існують і в двох інших селищах.
– Вікторе Анатолійовичу, а що турбує інші села Вашої громади?
– Дороги – наболіле питання. Якщо ж селища та деякі села мають частково асфальтне покриття, то географічно віддалені від нас не мають його зовсім. Про створення нових асфальтних доріг мова навіть не йде, це дуже дорого. Тому ми своїми силами найбільш проблемні ділянки підсипаємо, грейдеруємо. Розумію, що це лише тимчасове вирішення проблеми, але бувають ситуації, коли після дощу посеред дороги стоять такі калюжі, що діти не можуть навіть добратися до школи. Поки так, а далі будемо виходити з ситуації з огляду подальшого фінансування.
Інше питання – повне облаштування сіл вуличним освітленням. У Головенці його немає. Наразі ми зробили проєкт на його встановлення. Найближчим часом у цьому населеному пункті з’явиться світло. В таких селах, як Іванківці, Глибочок, Крута лише деякі вулиці освітлені, тому ми теж працюємо над дооблаштуванням.
– Новогуйвинська громада велика та дещо територіально розкидана. Як із транспортним забезпеченням?
– Усі села мають нормальне транспортне сполучення. Інколи виникає питання у Глибочанському старостинському окрузі щодо курсування рейсового автобусу взимку. Переважно цей маршрут є збитковим. На допомогу нам приходить місцеве сільськогосподарське підприємство, яке компенсує перевізнику його затрати.
– Нещодавно відбулося здорожчання цін на квитки до Новогуйвинського, Озерного та Гуйви. Люди були обурені. Чи вдалося якимось чином врегулювати це питання?
– Насправді, ми ніякого відношення та впливу не маємо на перевізників. Вони підпорядковуються обласному управлінню, де всі тарифи і затверджуються. Селищна рада може впливати лише у випадку, коли буде створене власне підприємство по перевезенню пасажирів. Звісно, такі плани у майбутньому є. Але поки ми маємо вирішити нагальні питання. До речі, селищною радою прийнята Програма щодо підвозу дітей до школи із сіл, де немає свого навчального закладу. Перевізник погодився встановити тариф на проїзд цим учням у половину дешевший від встановленого. Селищна рада, компенсує цю вартість квитка.
Таким чином, діти найближчим часом отримають спеціальний проїзний квиток, що дає право безкоштовно добиратися на навчання.
До того ж ми вирішили ситуацію в селі Крута: діти ходили на навчання у Високопічську школу. Та після приєднання її до Тетерівської громади, постало питання, де навчатися дітям. Тому ми забезпечили учнів невеликим шкільним автобусом аби зручно діставатися до Глибочанської школи.
– А які найбільші підприємства функціонують на території селищної ради? Крім наповнення бюджету, чи беруть участь у розвитку громади?
– У Новогуйвинській громаді функціонує «Житомирський бронетанковий завод», сільгосппідприємства СТОВ «Троянівське», ТОВ «Кусто Агро», ТОВ «Бердичівська солодова компанія». З ними ми активно співпрацюємо, вони допомагають у вирішенні проблем. Наприклад, коли взимку засипає дороги снігом, то аграрії і підприємці безвідмовно і оперативно надають нам техніку для розчистки заметів. За це я їм щиро вдячний. На майбутнє ми плануємо закупити свою техніку, облаштувати власний автопарк у новоствореному комунальному підприємстві при селищній раді.
-Вікторе Анатолійовичу, від чого, на вашу думку, залежить подальший розвиток і благополуччя Новогуйвинської громади?
-На мою думку, багато чого залежить від розумного і виваженого керівника, який зможе згуртувати навколо себе команду однодумців, що будуть працювати як єдиний злагоджений механізм.
По друге, чим більше у нас буде фінансової спроможності, тим більше проблем ми зможемо усунути та покращити якість життя населення. Для цього потрібні інвестори, яких на даний час в громаді немає.
Відповідно до загальнодержавної Програми «Створення індустріальних парків», ми готуємо декілька територій і подали до розгляду свої заявки. Тепер чекаємо пропозицій від інвесторів на створення підприємств, які стануть додатковим джерелом надходження до бюджету. А це розширить можливості для розвитку громади.
– Щиро дякую за відверту розмову.
Світлана ЯРЕМЕНКО
