ЗРОСТАННЯ ЦІН НА ЕЛЕКТРИКУ І ГАЗ, ВИВЕЗЕННЯ ЛІСУ – ПІДСУМКИ САМІТУ УКРАЇНА-ЄС
12 жовтня відбувся 23-й саміт Україна – Європейський Союз, який відбувся в Києві, у присутності Президента України Володимира Зеленського, Президента Європейської ради Шарля Мішеля та Президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн.
Якщо відкинути “локшину” від провладних ЗМІ на вуха українців про успіхи України на євроінтеграційному шляху, можна побачити реальні “успіхи” Зеленського й у цьому напрямку.
За розширення торговельного співробітництва і промисловий безвіз ми заплатимо масованою вирубкою лісів й експортом деревини (мораторій на який пропонується зняти). І тарифи на електроенергію у нас будуть європейські – 6-10 гривень за кіловат.
“Забули” про аграрні квоти
У заяві багато загальних фраз, що стосуються подальшої імплементації норм про асоціацію України з ЄС, “поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі” і поступової інтеграції України у внутрішній ринок Євросоюзу.
Втім, в розрізі окремих країн і в 2020 році, і за підсумками першого півріччя цього року найбільшим торговим партнером України є Китай. При цьому велика частина поставок нашого експорту в Європу – це аграрна продукція. З року в рік наші аграрії скаржаться на вкрай низькі квоти на безмитне ввезення сільгосптоварів в Євросоюз (за деякими категоріями, наприклад щодо меду, річні квоти вибираються за кілька місяців). Проте в нинішній заяві за підсумками саміту про аграрку – ні слова (крім того, що Європа “вітає історичне відкриття ринку сільгоспземель в Україні”).
У той же час активізація торгового співробітництва передбачає збільшення потоку імпорту з ЄС, зокрема і сільгосппродукції.
“Аграрна країна Україна чомусь вважає великим досягненням імпорт яблук з європейських країн. Це все в рамках торгової інтеграції”, – говорить Олександр Болтян, аналітик компанії Esperio.
При цьому кілька разів згадується про промисловий безвіз. Зеленський обіцяє підписати його вже до наступного року. Хоча, на думку економіста Олексія Куща, він може стати “останнім цвяхом у труну промислового потенціалу України”.
“Зараз у нас є маленька лазівка для захисту внутрішнього ринку, яка дозволяє нам не порушувати правила СОТ, генеральну угоду з тарифів і торгівлі і правила зони вільної торгівлі з ЄС. І називається вона технічна сертифікація. Зараз при закупівлі, наприклад, локомотивів для “Укрзалізниці” ми не маємо права дискримінувати європейських виробників, але можна послатися на специфічні технічні вимоги, які дозволяють нам відбирати продукцію саме наших виробників. Це технічна віза, яка не вважається додатковим загороджувальним імпортним митом. При промбезвізу у нас вже не буде такої можливості. Україна стане відкритим майданчиком для продажу європейських товарів”, – говорить Кущ.
Гроші від Європи
У спільній заяві йдеться також про гроші – кредитну допомогу ЄС та інвестиції. Так, нам “нагадали”, що з 2014 року європейські фінансові інституції “мобілізували безпрецедентний пакет кредитів і грантів обсягом понад 17 млрд. євро”. Також згадали про більш “свіжі” надходження.
ЄС також підтвердив потокову гуманітарну підтримку сходу України (25,4 млн. євро в цьому році).
Але найбільший куш, правда, який ще лише “світить” Україні, – 6,47 млрд. євро державних і приватних інвестицій. Їх є можливість отримати в рамках економічного та інвестиційного плану для Східного партнерства. Чи вдасться це – поки невідомо.
“При цьому нічого не говориться про фінансування “озеленення” української економіки, на якій наполягає ЄС. Тим часом рахунок там йде на десятки мільярдів. Тільки модернізація вугільних ТЕС потягне на 4 млрд. євро”, – говорить експерт Корольчук.
Експорт деревини, нуль викидів до 2050 року, спільний роумінг
Найважливіший в економічному плані – 16 пункт заяви. У ньому йдеться про посилення економічної інтеграції в ряді галузей.
Зокрема, промисловому безвізі та розширенні торговельного співробітництва.
“Ми вітали початок переговорів щодо прискорення і розширення сфери скасування ввізних мит відповідно до статті 29 (4) Угоди про асоціацію”, – йдеться в заяві. Але далі слідує розшифровка – чим Україні доведеться заплатити за поступки Європи щодо мита.
Найважливіше в цьому списку – деревина.
У заяві йдеться про врегулювання “торгових подразників”, таких як мораторій на експорт деревини. По-суті, Зеленський підписався на скасування цього мораторію.
Варто відзначити, що українські деревообробні підприємства і так зіткнулися з проблемою дефіциту сировини і захмарних цін на неї. Це пов’язано з тим, що через біржу, де повинні купувати сировину лісопилки, проходять вкрай невеликі обсяги. Але вони можуть ще більше впасти, якщо відкриється експорт деревини в Європу.
І це при тому, що була заявлена мета України поставляти в ЄС, замість необробленої деревини, продукцію з більш високою додатковою вартістю. Під це в Україні почали відкриватися приватні деревообробні підприємства.
Тобто, судячи з усього, тепер буде кардинальний розворот, і в Європу піде український ліс, а не продукція деревообробки.
Про прискорення вирубок в наших лісах і говорити не доводиться, адже і до цього контроль був вкрай слабким. Обіцяного Зеленським мільярда нових дерев поки немає, а ось позбутися мільярдів вже існуючих зелених насаджень ми ризикуємо. З усіма негативними екологічними наслідками.
Ще один важливий пункт – про “зелений перехід” України.
Названа цілком конкретна дата “Ч” – 2050 рік. До цього часу Україна повинна буде стати повністю кліматично нейтральною, а це значить – закрити всі вугільні ТЕС, модернізувати підприємства, відмовитися від автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння.
Як проміжні цілі вказана, наприклад, “політика вуглецевого ціноутворення”. Йдеться про так званий податок на “карбоновий слід”, який збираються впроваджувати і в Євросоюзі. Він буде вираховуватися залежно від того, якої шкоди завдало виробництво тієї чи іншої продукції навколишньому середовищу.
Крім “брудної” металургії, досить високий карбоновий слід – в аграрній продукції. Та й в цілому, враховуючи застарілі промислові потужності України, доплата за “брудне виробництво” для багатьох підприємств може виявитися непідйомною.
У пункті 16 є також, на перший погляд, шаблонний абзац, в якому йдеться про “привітання” завершення переговорів щодо оновлення низки доповнень до Угоди про асоціацію з ЄС. Це, зокрема, щодо співробітництва у сфері телекомунікаційних послуг, поштових і кур’єрських послуг та міжнародного морського транспорту.
Тут особливу увагу варто звернути на телекомунікаційні послуги.
“Є дві ідеї – про приєднання України до “єдиного роумінгового простору” і взаємне визнання електронних довірчих послуг. Ще з 2015 року лобісти інтересів європейських телеком-операторів носяться з ідеєю приєднання України до Європейського режиму регулювання роумінгових тарифів.
Їм вдалося “продати” цю ідею першим особам держави, в результаті починаючи з 2017 року в Україні має місце директивне втручання в розрахунки між українськими та зарубіжними операторами. Всупереч обіцянкам, у відповідь на зниження нашими операторами ставок доступу на свої мережі. Іноземні, в тому числі і європейські контрагенти, не пішли на симетричне зниження. В результаті замість традиційно позитивного сальдо розрахунків, тобто стабільних валютних надходжень, Україна зіткнулася з тим, що буквально на рівному місці виникли витрати.
Що стосується визнання електронних довірчих послуг (наприклад, електронного цифрового підпису), то тут Україна взагалі ризикує потрапити в міжнародний скандал.
З 2015 року в Україні спостерігаються масові (сотні, якщо не тисячі інцидентів на рік) зловживання цифровими підписами нотаріусів і реєстраторів. Ними завіряються завідомо протиправні, злочинні дії, включаючи відчуження власності найрізноманітнішого масштабу.
За цей час жоден нотаріус або реєстратор не отримав обвинувальний вирок за співучасть у кримінальних злочинах, не відправився у в’язницю. У разі взаємного визнання цифрового підпису тепер вже і резиденти країн ЄС ризикують стати жертвами “витівок” українських шахраїв”, – говорить експерт телекомунікаційного ринку Роман Хіміч.
Дорога електрика і газ та відбій щодо водню
У заяві є важливі пункти з енергетики.
Якщо говорити про “реформу ринку електроенергії”, то тут мова йде, в першу чергу, про приєднання енергосистеми України до європейської.
“Не знаю, як ми будемо приєднуватися до європейської енергосистеми. Вона заточена на дорогу електроенергію з відновлюваних джерел, і варто очікувати, що її будуть “втюхувати” і Україні. При цьому нашу дешеву електроенергію від атомних станцій стануть експортувати в Європу, а вугільні ТЕС доведеться закрити. Цікаво, що чомусь ніхто не піднімає питання – а за якими тарифами українцям доведеться платити за електроенергію після приєднання до Європейської мережі? Нагадаю, що в Німеччині мінімальний тариф – 10 гривень за кіловат (в Україні зараз для промисловості – до 4 гривень, а для населення 1,44-1,69 – Ред.)”, – говорить Корольчук.
Що стосується ринку газу, то його подальша “реформа” означає лише одне – і населенню, і бюджетникам, не кажучи вже про промисловість, доведеться купувати газ за ринковими цінами. Причому, судячи з усього, прив’язка до імпортного паритету збережеться.
Якби таке правило діяло вже зараз, всій Україні довелося б платити за опалення за тарифом, в якому закладено газ по 40-45 гривень за куб, що ні для населення, ні для бюджетної сфери явно не по кишені
.
При цьому в енергетичній частині заяви є цікавий нюанс.
“Чомусь там зовсім не згадується про водень. Хоча у нас постійно говорять про “перепрофілювання” вітчизняної ГТС під поставки водню в Європу. Але, мабуть, для ЄС ця тема якщо і актуальна, то на вельми віддалене майбутнє”, – говорить Корольчук.
То ж, якщо хтось вбачає проведення самміту Україна-ЄС великим досягненням Зеленського, як про це теревенять “кишенькові політики”, що вирощені на європейські гранти, то той не розуміє, що нинішня київська влада ще більше всунула наш народ в економічну та фінансову кабалу Заходу. З усіма негативними наслідками для майбутніх поколінь.
А що можна чекати від тимчасовців при владі, які вбачають лише власну вигоду від державних посад? А чому і ні, якщо український народ лише пасивно спостерігає за всім цим, замість того, щоб навести лад у своїй державі?
До цього варто додати, що керівництво Євросоюзу вперто так і “не помічає” безпрецедентних утисків режимом Зеленського свободи слова та прав людини.
Цинічна політика подвійних стандартів продовжується: на словах проповідують одне, а на ділі – інше. Тому то й за соціологічними опитуваннями навіть після 30-річної пропаганди євроінтеграції половина населення України не мають бажання вступати ні до ЄС, ні до НАТО, а кількість скептиків цього напрямку лише зростає.
Слава Україні!
За повідомленням Першого незалежного
