25 серпня 2021 року, у день Собору Житомирських святих, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив святкове богослужіння у Житомирі з нагоди прославлення в лику святих архієпископа Житомирського і Овруцького Євменія (Хорольського). Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Божественну літургію та чин прославлення святителя Євменія звершили у Спасо-Преображенському кафедральному соборі Житомира.
Предстоятелю співслужили митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Овруцький і Коростенський Віссаріон, митрополит Херсонський і Таврійський Іоанн, митрополит Почаївський Володимир, митрополит Полтавський і Миргородський Филип, митрополит Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, митрополит Володимир-Волинський і Ковельський Володимир, митрополит Уманський і Звенигородський Пантелеімон, митрополит Львівський і Галицький Філарет, митрополит Черкаський і Канівський Феодосій, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій, архієпископ Гурій (Кузьменко), архієпископ Бучанський Пантелеімон, архієпископ Обухівський Іона, архієпископ Фастівський Даміан, єпископ Баришівський Віктор, єпископ Ладижинський Сергій, єпископ Бородянський Марк, єпископ Бишівський Кирил, духовенство собору, єпархії та гості у священному сані.
Після малого входу відбувся чин прославлення святителя Євменія (Хорольського). За традицією над мощами святого звершили останню заупокійну літію. Потім секретар Священного Синоду УПЦ митрополит Антоній зачитав рішення Синоду щодо встановлення шанування святого. Митрополит Павел зачитав його житіє. Святителю Євменію проспівали тропар, кондак і величання та вклонилися його мощам.
12 травня 2021 року Священний Синод благословив місцеве шанування в межах Житомирської єпархії святителя Євменія (Хорольського), архієпископа Житомирського і Овруцького, та встановив день його пам’яті 25 серпня за новим стилем.
Про життя та чудеса святителя Євменія (Хорольського) читайте у публікації за посиланням.
Після читання Святого Євангелія Блаженніший владика звернувся до пастви зі словом проповіді. Предстоятель розповів вірянам про преображення свого життя через виконання заповідей Христових та про життя святителя Євменія як приклад такого преображення та збереження вірності істинній вірі. Блаженніший Митрополит Онуфрій поділився своїми спогадами про святителя Євменія, адже бачив його за життя, коли той був на Чернівецькій кафедрі і рукопоклав у священника батька майбутнього Предстоятеля.
За богослужінням піднесли особливі прохання про припинення епідемії, про лікарів та одужання хворих.
Після відпусту виголосили многоліття митрополиту Никодиму та митрополиту Антонію, який святкує сьогодні 54-річчя. Блаженніший владика виголосив вітальне слово та подякував за труди керуючому Житомирською єпархією. Владика Никодим висловив вдячність Предстоятелю за візит, а вірянам – за вірність Церкві та Блаженнішому Митрополиту Онуфрію, і підніс у дар архіпастирю ікону святителя Євменія.
Після богослужіння Предстоятель відвідав Свято-Анастасіївський ставропігійний жіночий монастир, священноархімандритом якого є Блаженніший владика. Тут відбулась святкова трапеза.
Як відомо, 12 травня 2021 року Священний Синод УПЦ під час чергового засідання благословив місцеве шанування в межах Житомирської єпархії святителя Євменія (Хорольського), архієпископа Житомирського і Овруцького та встановив день його пам’яті 25 серпня за новим стилем. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Таке рішення Синод УПЦ прийняв, розглянувши рапорт керуючого Житомирською єпархією митрополита Житомирського і Новоград-Волинського Никодима.
Житіє святителя Євменія (Хорольського)
Архієпископ Євменій (в миру Євген Миколайович Хорольський) народився 13 (25) грудня 1886 року в селі Богорождественка Петровської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії (нині Сиротинка Миколаївського району Одеської області). Був хрещений і миропомазаний священиком Іоанном Липським.
1902 р. закінчив сільське церковно-парафіяльне училище, 1905 р. – церковновчительску школу в с. Демидівка Тираспольського повіту Херсонської губернії. У 1905 р. було прийнято на послух до Свято-Троїцького монастиря м. Києва, 1908 р. – на послух у Свято-Троїцький монастир м. Саратов. Вікарій Саратовської єпархії єпископ Петровський Діонісій (Прозоровський) благословив його на послух особистого секретаря.
У 1918 р. Євгена Хорольського було прийнято на послух у Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир м.Києва. А 7 грудня 1918 р. він був пострижений у чернецтво з ім’ям Євменій. 24 березня 1919 р. висвячений в сан ієродиякона, через рік возведено в сан архідиякона. У зв’язку із захопленням Золотоверхого монастиря обновленцями, в 1924 р. переходить до числа братії Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. У 1925 р. його направлено на подвір’я Києво-Печерської лаври в Ленінград. Закінчує 2 курси богословського факультету Ленінградського Богословського інституту (Санкт-Петербурзька духовна академія).
23 серпня 1930 р. – заарештовано. Рішенням Трійки ПП ОДПУ ЛВО засуджений за ст. 58, п. 10 і 59, п. 12 КК РРФСР і висланий до концтабору НКВС «Беломорканалстрой».
19 березня 1946 р. архідиякон Євменій повертається в рідну Лавру в число братії. Обирається в духовний собор Лаври, стає економом і членом ревізійної комісії Лаври.
12 березня 1950 р. висвячений у сан ієромонаха. 12 травня 1951 р. нагороджений наперсним хрестом. 28 лютого 1954 р. у Володимирському кафедральному соборі м.Києва хіротонізований на єпископа. Прийняв в управління Чернівецьку єпархію.
8 грудня 1958 року возведений у сан архієпископа. 1 січня 1959 року прийняв в управління Житомирську єпархію.
11 травня 1963 р. нагороджений правом носіння хреста на клобуку. 15 грудня 1966 р. нагороджений орденом св. князя Володимира 2-го ступеня.
Відійшов до Господа о 7-й годині ранку 25 серпня 1967 р.
Дива за життя святителя
Протоієрей Сергій Явець (секретар єпархіального суду, голова богословської комісії Шахтинської і Міллеровської єпархії РПЦ): «Явлення дива було митрополиту Іоанну, в якому жереб архієрейського служіння упав на економа Лавра, тоді вже немолодого о. Євменія. Матір Божа вказувала митрополиту на Свій вибір».
Протодиякон Борис: «Став я думати про те, щоб висвятитися в ієреї і піти служити на парафії. На 9-й пісні здійснюю кадіння, а владика мені каже: «Отче Борисе, підійдіть до мене після служби. Наприкінці першої години я підійшов. Владика каже: «Ти ці дурні думки викинь з голови». Я питаю: «Владико, вибачте, про що ви?» А він відповідає, що «в соборі тобі служити, і тільки в соборі». Я нікому нічого не говорив і ні з ким ці думки не обговорював, це питання носив усередині себе».
Схимонахиня Матрона: «Бачення було владиці Євменію, коли він жив в єпархіальному будинку, що знаходився поруч зі Свято-Успенською Подільською церквою. Вночі після молитви він встав і бачить у вікно: Матір Божа вийшла з церкви і піднялася. Після смерті владики радянська влада закрила цю церкву. Владика з’явився матінці Євфалії після смерті і сказав, що хто за мене буде молитися, того я згадаю біля Престолу Божого».
Сладкевич Геннадій Миколайович, регент архієрейського хору Спасо-Преображенського кафедрального собору: «Працював я на залізничній станції, та коли дізналися, що я служу в соборі, начальник викликає мене «що це ти в Церкві попам служиш, зарплату отримуєш?». Я до Владики: «Як бути, може з церкви піти, допрацювати до пенсії, а в собор якось потихеньку приходити?». Владика мені каже: «Ні-ні-ні. Сьогодні один начальник, завтра інший начальник!». Наступного дня приходжу на роботу і дізнаюся, що у начальника інфаркт. Незабаром начальник цей помирає. Прийшов новий начальник, і працював я вже до пенсії. Регентом в соборі я прослужив 55 років».
Обставини смерті
Владиці було відкрито день його смерті. Рано-вранці, годині о п’ятій-шостій, владика піднявся з ліжка, підійшов до вмивальника, вмився, натер себе соборним маслом і благословляє: «Читай канон на исход души». Почали читати, і після закінчення канону владика ліг на ліжко, перехрестився і сказав: «Предаю дух мой в руцы Твои Господи», – і мирно відійшов.
Дива після смерті
Диво появи крові від мощей архієпископа Євменія через 3 роки після смерті в 1970 р. Оглянувши, що труну розкрито, рука і ноги відірвані, вирване серце лежить на омофорі, все в крові (пройшло вже три роки після смерті). Рушником зібрали відірвані частини та поклали в труну. Рушник підняли – і всі побачили, що з нього капле червона кров.
Схимонахиня Рафаїла (Чернецька): «Мамі владика наснився після своєї смерті. Моя мама була дуже хвора. Вона каже: «Я бачу, як він їде на машині. Машина зупиняється, він виходить, благословляє і каже: «А ти лікуйся травами, травами». Так сказав їй, і мама стала одужувати».
Архімандрит Гавриш (Вардаєв): «Після підняття плит, що закривали вхід у склеп, ми увійшли в низьке приміщення з дуже великою вологістю – на склепіннях і по стінах краплі води, земля склепу волога. Коли ми підняли труну, нижня частина стала розвалюватися. Довелося обережно підкласти килим, і на ньому перенести труну з тілом до храму. Останки владики були майже всі нетлінні, а нижня частина відносно нової труни (тіло владики поклали в неї 13 років тому) вся згнила».
Долгова Віра Павлівна: «Підійшовши до гробу, я помолилася про себе владиці і прихилилася. У цей момент від труни було чутно пахощі – ніжні і сильні, чітко відчувалося, подібні весняній свіжості».
Анатолій Андрощук (співає в хорі Спасо-Преображенського кафедрального собору): «Без палички ходити не можу, а до закінчення служби біль у суглобах завжди посилювався. Останнім часом ми служимо літії біля останків архієп. Євменія. Я помітив, що після літії у мене проходить біль у суглобах. Коли у святкові дні літію не служимо, то біль, як зазвичай, відчуваю, а як служимо, то біль відразу проходить».
Марія Грицаюк: «У липні 2019 року наша дочка – немовля Анастасія – раптово тяжко захворіла. Лікування не допомагало. Я в розпачі і сльозах побігла до собору, підійшла до гробу владики Євменія і просила допомоги. Прийшла додому і не повірила своїм очам: Анастасії стало легше. А вже за три години, близько 18.00, все минуло і до сьогоднішнього дня не повторювалося».
