Коли у Житомирі на тротуарі біля будинку №3 по вулиці Великій Бердичівській з’явилося провалля, місцеві краєзнавці в один голос заволали: «Відкриття тисячоліття! Провалля в потойбіччя! Історична сенсація!». Хоча це був звичайний підвал, у якому, можливо, раніше житомиряни зберігали сало, чи мацу.
Місцева влада вирішила на цьому факті пропіаритися і довести, як вона дбає про історичну ідентичність житомирянина. Якщо Остап Бендер був здивований тим, що місто не здогадалося брати гривні за вхід у провалля, то у Житомирській міській раді вирішили зовсім навпаки: вгатили в це провалля майже 200 тисяч бюджетних гривень. Кілька місяців це провалля було небезпечним для пішоходів, а згодом його накрили склом, під яким нічого не видно. Брудне скло постійно «пітніє». Певний час з підземелля крізь щілини пробивався бур’ян та й він не витримав такої наруги над історією і всох.
Пішоходи, які знайомі з цією реконструкцією, знизують плечима: навіщо тоді було такий город городити, тобто вкладати гроші у провалля, якого все одно не видно.
І от у міській раді знову хочуть повернутися обличчям до провалля і провести чергову реконструкцію аж за 260 тисяч гривень. Щоб, нарешті, житомиряни та гості міста змогли побачити на власні очі провалля з червоної цегли.
Чому б ні! Гроші все одно дармові, тобто бюджетні.
Мойсей ЧЕПУРНИЙ
