У Глибочицькій сільській раді, у склад якої у ході так званої «децентралізації» увійшли села ліквідованих Левківської, Кмитівської та Студеницької сільрад, продовжується протистояння між депутатами.
Образно кажучи, одні з них підтримують сільського голову С.Сокальського, інші групуються навколо секретаря сільради В.Шпаківського, який гнівно критикував очільника громади ще у минулій каденції у якості депутата від села Гадзинка.
І якщо під час першого етапу «децентралізації», коли до Глибочиці приєдналися Кмитів і Студениця, ситуація серед депутатського корпусу місцевої ради була достатньо спокійною, оскільки прихильники сільського голови мали абсолютну більшість, то з приєднанням найбільшої в області за кількістю жителів Левківської сільради ситуація кардинально змінилася.
Депутати, що обиралися з левківської території об’єдналися з громадською організацією «Діємо разом», що протягом останніх років опонувала до С.Сокальського, в результаті чого з’явилася депутатська більшість, діяльність якої постійно провокує конфлікти на сесіях сільради та між ними.
Першим досягненням цієї групи депутатів, активними діячами якої є секретар сільради Шпаківський, Гаврилюк, Пупеза, Журавель та ін., стало обрання секретарем сільради свого ставленика. Потім вони, щоб тримати сільського голову на «поводку», затвердили йому умови оплати праці лише на квартал.
На жаль, у своїй діяльності дана група іноді грубо порушує існуюче законодавство. Нещодавно газета «Сільське життя» та інші видання оприлюднили інформацію про те, що на території Глибочицької сільської ради з 2017 року діяла програма надання пільг усім категоріям громадян, які мають право на пільги. До 1 квітня 2021 року пільгою користувалися люди без обмежень і в необмеженій кількості.
Але 12 лютого 2021 року трьома групами депутатів («За інтереси громади» , гол. – В. Радченко, «За єднання», гол. В. Місько, «За розвиток», гол. Г. Журавель – 13 депутатів, які є опонентами сільського голови), було призупинено програму і затверджено нову, чим було порушено діюче законодавство. Оскільки наразі немає правового механізму, який би надавав право встановлювати такі виплати, бо бюджетним кодексом передбачено відшкодування за пільговий проїзд, а не відшкодування пільгового проїзду.
І от до громадськості дійшла інформація про новий «шедевр» від депутатської «опозиційної більшості» Глибочицької сільради. Порохоботи-томосятники, які за завданням передвиборчого штабу Пороха-мерзотника у березні 2019 року організовували рейдерське захоплення православного храму на честь Покрови Пресвятої Богородиці у селі Калинівка Левківської сільради та переведення його до «церкви турецького попа», вирішили за допомогою депутатських мандатів «прихватизувати» Храм Божий, до якого ці антихристи не мають жодного відношення.
Деякі депутати, з яких найактивніші – Геннадій Журавель, який мав би більш ретельно займатися службовими ветеринарними справами, а не ПЦУ-шним рейдерством, та пенсіонер-міліціонер Віктор Гаврилюк, наполягають на тому, щоб на баланс сільради поставили будівлю Свято-Покровського храму, який знаходиться в селі Калинівка Житомирського району по вул. Гриценка, 88-А.
Аргументи щодо відокремленості церкви від держави (ст.35 Конституції України), як і щодо неможливості поставити на баланс будівлю, тим більше культову, до якої сільська рада не має жодного стосунку, місцевими «ахтивистами» категорично не сприймаються.
Крім того, у представників релігійної громади (УПЦ) є документи на будівлю церкви, а саме рішення виконкому обласної ради народних депутатів від 1991 року про передачу, яке підписав тодішній голова А. Малиновський та охоронний договір від 2019 року з управлінням культури та туризму Житомирської ОДА, підписаний безстроково з настоятелем релігійної громади УПЦ у с. Калинівка О. Хрустюком. Яке право має сільська рада відбирати будівлю храму за цих обставин?
У випадку, якщо навіть не звертати уваги на існування цих документів, згідно закону саме обласні державні адміністрації мають передавати у безоплатне користування або повертати у власність релігійним громадам культові будівлі. Але з незрозумілих причин Житомирська ОДА, продовжуючи порошенкову томосятину, вимагає поставити храм на баланс сільради. На яких підставах – невідомо.
Навіть, якщо дивовижним чином будівлю церкви буде поставлено на баланс Глибочицької сільради, отримати її в безоплатне користування будь-яка парафія не зможе. Законом заборонено передавати комунальне майно в безоплатне користування або позичку.
Юридична «грамотність» ініціаторів оборудки не дозволяє їм також осягнути, що оформити у власність храм при подібній «процедурі» не вдасться – законом не передбачено можливості реєстрації права власності на об’єкт нерухомості (будівлю, споруду) на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Як це потрібно зробити, згідно з законом: будівлю церкви, яка до того ж є пам’яткою архітектури, має передати релігійній громаді облдержадміністрація. У сільської ради немає жодних законних підстав, щоб поставити її собі на баланс.
Деякі з депутатів аргументують потребу поставити храм на баланс сільради тим, що він нібито стоїть на території кладовища. Але згідно з Законом «Про поховання та поховальну справу» храм у Калинівці не знаходиться «на території місця поховання», під нього виділено окрему земельну ділянку. Тому цей аргумент нікчемний.
Як відомо, минулого року Левків, Калинівка та Клітчин приєднались до Глибочицької територіальної громади. Користуючись більшістю в раді, депутати-томосятники відмовляються затверджувати передавальний акт Левківської сільської ради, який є конче необхідний для її припинення в державному реєстрі та постановки майна та установ Левківської сільської ради на баланс Глибочицької сільської ради, інвентаризаційною комісією туди не внесено будівлю храму.
Однак храм ніколи не перебував на балансі Левківської сільської ради, немає жодної документальної підстави для його оприбуткування на баланс Глибочицької сільської ради.
До того ж, ситуація навколо православного храму у Калинівці розглядається у кількох судах, тому приймати якесь рішення сільською радою до висновків судів – це абсурд, як і чисельна діяльність усієї «журавлино-шпаківської» зграї.
Треба взяти до уваги й те, що будівля храму на честь Покрови Пресвятої Богородиці у селі Калинівка не є закинутою – там здійснювався ремонт та обслуговування.
І, відповідно до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, саме обласні державні адміністрації забезпечують, відповідно до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, повернення у власність чи передачу у безоплатне користування релігійним громадам культових будівель і майна (раніше усі культові споруди знаходились у власності держави), свідчить про те, що передача у власність будь-кому культової споруди має здійснюватись саме ОДА. Однак якраз таки Житомирська ОДА з незрозумілих причин наполягає на постановці церкви на баланс сільської ради, посилаючись на те, що храм знаходиться на землях комунальної власності (є численні відповіді ОДА такого змісту на звернення релігійної громади ПЦУ с.Калинівка, якими і керуються депутати).
Очевидно, що постановка храму на баланс необхідна для подальшої передачі його у користування чи у власність певній релігійній громаді «церкви турецького попа».
Однак ініціаторами «комуналізації» храму не береться до уваги, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, передавати комунальне майно в безоплатне користування або позичку забороняється.
Юридична «грамотність» ініціаторів оборудки не дозволяє також осягнути, що здійснити реєстрацію речового права на храм при подібній «процедурі» їм у будь-якому випадку не вдасться – Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено можливості реєстрації права власності на об’єкт нерухомості (будівлю, споруду) фізичними та юридичними особами на підставі рішення органу місцевого самоврядування, окрім як на підставі рішення про передачу у державну власність чи у комунальну власність іншої територіальної громади (п.13 ст.27 Закону).
Варто зазначити, що провокуючи Глибочицьку сільраду на незаконні дії група депутатів, найактивнішими серед яких у цьому питанні є Журавель та Гаврилюк, свідомо створюють колапс у процесі місцевої «децентралізації» – «підвісивши» усю левківську громаду між двома етапами.
Як відомо, минулого року села Левків, Калинівка та Клітчин приєднались до Глибочицької територіальної громади. Користуючись більшістю в місцевій раді, більша частина глибочицьких депутатів відмовляється затверджувати передавальний акт Левківської сільської ради, який є конче необхідний для її припинення в державному реєстрі та постановки майна та установ Левківської сільської ради на баланс Глибочицької сільської ради – і інвентаризаційною комісією туди не внесено будівлю храму у с. Калинівка. Однак храм ніколи не перебував на балансі Левківської сільської ради, немає жодної документальної підстави для його оприбуткування на баланс Глибочицької сільської ради.
Єзуїтська тактика прихильників рейдерського захоплення православного храму для ПЦУ тут полягає в тому, що головою інвентаризаційної комісії у цій справі призначено сільського голову С.Сокальського, який і відповідатиме перед законом за незаконне включення на баланс сільради калинівської церкви. А з депутати-ініціатори залишаться в стороні – з них, як «з гуся вода».
Ось така ситуація склалася у «децентралізованій» Глибочицькій сільраді. То ж, чи вистачить місцевим депутатам на сесії 23 квітня о 13.00 глузду, щоб ввійти у правове поле, а не продовжувати протизаконну діяльність – дізнаємося згодом.
Якщо – ні, то, скоріш за все, цією незаконною діяльністю займуться прокуратура та Державне бюро розслідувань. Головне тут, щоб протокол сесії вівся чітко і було зрозумілим, хто з депутатів ініціює даний правовий нігілізм, що становить загрозу національній безпеці України.
Богда СТРІХА
Матеріали до теми:
Архієрейська літургія у Свято-Покровському храмі с. Калинівка
Релігійна громада села Глибочиця підтвердила вірність УПЦ
