Стає не по собі, коли бачиш зруйнований пам’ятник радянським бійцям, що загинули, визволяючи нашу землю від нацистсько-бандерівських окупантів у грудні 1943 року під час Великої Вітчизняної війни – на трасі “Житомир-Андрушівка” у Житомирському району, це біля села Піски (жителі якого з недавніх пір ввійшли до Станишівської ОТГ на чолі з Ю.Матвійчуком – ред.).
Там під час визволення від фашистських загарбників загинуло десь 50-60 наших солдат. Сама братська могила впорядкована: акуратно підстрижена трава, розміщені два свіжих вінки, але дуже важко розібрати текст напису на могильній плиті і десь пропав сам пам’ятник. Що трапилось: чи розбила його гілка дерева після сильного вітру, чи зруйнували новітні вандали в приступі декомунізаційної істерики ми не знаємо… Але пам’ятника немає.
І стає боляче, коли бачиш, що від цієї держави півсотні наших бійців, які полягли у бою з ворогом, не заслужили навіть нещасного дешевого пам’ятника…
zhitomir-online.com
На фото з архіву редакції газети “Сільське життя”: ось так виглядав пам’ятник довгі десятиліття.
І навіть встояв після значного буревію, що повалив дерева. А зараз, у часи бандеризації Станишівської “резервації”, він зник. Ганьба сільському голові Ю.Матвійчуку, який потурає розквіту людиноненависницької бандерівської ідеології, що знищує пам’ять справжніх героїв, що визволили Україну від нацизму!
Немає сумніву, що керівництво Станишівської ОТГ, яке вірно служить антинародному кривавому режиму Порошенка-Зеленського, не поновить пам’ятник полеглим визволителям, а зробить на його місці інший – під стандарти ідеологічних виродків-вятровичів. Воно навіть не організувало покладання квітів таким пам’ятникам на День “незалежності”, не забувши при цьому про інших – “героїзм” яких викликає сумнів, а роздувається провладною пропагандою для маніпуляції свідомості нашого народу.
Більше про визволення села Піски від нацистів у грудні 1943 року можна прочитати ТУТ
