Президент Зеленський править, не відступаючи від традиції, що склалася в незалежні часи, – і стрімко втрачає підтримку громадян своєї країни. І це проблема, в тому числі і для Заходу.
Рідко коли президент країни втрачає підтримку співгромадян так стрімко, як Володимир Зеленський в Україні. Менш ніж через два роки після тріумфальної перемоги над Петром Порошенком, за нього, згідно з опитуваннями громадської думки, готові проголосувати лише близько 20% українців.
Більше того, за даними авторитетного соціологічного інституту, половина громадян країни наполягають на негайній відставці Зеленського і на дострокових президентських виборах. Для Заходу це привід задуматися.
Звичайно, швидке розчарування можна назвати відмінною рисою української політики. Багато громадян країни в 2019 році повірили обіцянкам коміка Зеленського, що він скоро зупинить війну на сході України. Але він цього не виконав.
Однак головна причина краху Зеленського – його небажання проводити реальні реформи. Він продовжує правити у відповідності зі сформованою в пострадянські часи традицією: визнає корупцію і відсутність права в обмін на можливість для його апарату контролювати ситуацію в країні.
Зеленський не зробив нічого для того, щоб позбавити олігархів можливості впливати на політику, економіку і ЗМІ.
Для нормального функціонування української держави потрібні незалежні інститути – а при Зеленському їх, як і раніше, немає. Навпаки, в 2020 році він фактично підпорядкував собі Генеральну прокуратуру і Центральний банк України, який ще залишався хоч скільки-небудь незалежним. При цьому практично всі авторитетні реформатори втратили свої пости. А Служба безпеки України (СБУ), неймовірно корумповані суди, органи, що призначають і відправляють у відставку суддів, – всі вони цілі і неушкоджені.
Тепер президент має намір підпорядкувати собі і ще в якійсь мірі незалежне Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), що займається розслідуванням діяльності декількох соратників Зеленського.
Якби в Україні не було вкрадено мільярди доларів, їй не знадобилися б мільярдні кредити від Заходу. Міжнародний валютний фонд вже відмовився надати Зеленському черговий кредит, поки той не дасть переконливих гарантій, що в країні будуть проведені реформи.
Президент реагує на обвал рейтингів популярності, створюючи робочі групи. Перед ними поставлено завдання щодо якнайшвидшої розробки законів, покликаних підтвердити уявну рішучість Зеленського проводити реформи. Те ж саме він робив перед виборами 2019 року – але коли Зеленський влаштувався в президентському палаці, ніщо так і не втілилося в життя.
Скромні результати діяльності Зеленського не секрет і для Європи. Європейський парламент зовсім недавно прийняв резолюцію, в якій підбив гнітючі для українського президента підсумки. Втім, ще більшого могли добитися в Україні США, які при президенті Трампі мали там величезний вплив. А тепер в Білому домі працює Джо Байден, якого можна назвати справжнім знавцем України і який точно не задовольниться одними лише обіцянками з боку Зеленського.
Але чи допоможе справі посилення тиску на Київ з боку нового президента США? Навряд чи. Багато що говорить про те, що роки при президентстві Зеленського виявляться для України такими ж втраченими, як і роки правління його попередника Порошенка.
Флоріан Хассель,
(Süddeutsche Zeitung, Німеччина)
