7 вересня 2021 року прийнято зміни до Закону України «Про індустріальні парки», які сприятимуть поліпшенню інвестиційного клімату, залученню інвестицій, створенню нових робочих місць в Громадах і наповненню місцевих бюджетів. Але для того щоб скористатися нововведеннями Закону, Громадам потрібно щонайменше дві речі: ЗЕМЛЯ і бажання Голови Громади працювати над залученням інвестицій і пошуками шляхів поповнення бюджету відповідно.
І якщо є Громади, які борються за свій розвиток всіма законодавчо передбаченими способами (Ружинська селищна рада), так само є Громади, де через бездіяльність і некомпетентність Голови Громади (Глибочицька сільська рада) відбуваються втрати сотень гектарів землі. 21 вересня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом задоволено позовні вимоги Ружинської селищної ради до Держгеокадастру. Бездіяльність Держгеокадастру з не передачі громаді понад 1370 гектарів землі державної власності визнано протиправною (справа №240/7020/21). В той же час з моменту створення Глибочицька територіальна Громада втратила близько 200 гектарів землі, які сільський голова відмовився приймати у власність Громади.
Тому зовсім не дивно, що на позачерговій сесії, яка відбулась 29 вересня і де основним питання було заслуховування звіту за 2020 рік та перше півріччя 2021 року голови Глибочицької сільської ради Сокальського Сергія Вікторовича його робота була визнана НЕЗАДОВІЛЬНОЮ. Після виборів минулого року в Раді сформована більшість, яка намагається зменшити витрати сільського бюджету на «проїдання» і, тим самим збільшити на розвиток. На жаль, пан Сокальський попри численні намагання депутатського корпусу так і не зміг об’єднати цю більшість навколо себе. Мабуть заважала багаторічна звичка розв’язувати всі питання в сільській раді на свій розсуд, маючи ручну, керовану раду. Замість того, щоб дослуховуватись до депутатів, він бігав по владним кабінетам лише з однією метою – знайти важелі адміністративного впливу на деяких членів більшості, а мав би боротися за грантові кошти, реалізацію проектів на умовах співфінансування з обласним бюджетом, інвестиції. Після об’єднання у 2020 році Левківської сільської ради та Глибочицької сільської ради депутатський корпус суттєво оновився. Новообрані депутати зуміли сформувати більшість, обрати нового секретаря ради Шпаківського Віталія. Від сесії до сесії непорозуміння між більшістю та головою лише поглиблювались по причині того, що пан Сокальський кожного разу намагався приймати важливі рішення як йому одному заманеться, а ті рішення котрі пропонувала більшість, або зустрічали шалений опір зі сторони голови та його апарату, або банально голова накладав вето. Деструктивна поведінка голови вкрай ускладнює в цілому будь-який розвиток громади. Так, наприклад, зволікаючи з прийняттям земель поза межами сіл у Держгеокадастру упродовж майже 3-х років, громада втратила більше 200-га землі (за час бездіяльності голови, Держгеокадастр просто роздав цю землю кому хотів). Вже після передачі всіх земель до Глибочицької сільської ради у квітні 2021 року пан Сокальський примудритися втратити ще й 45 гектарів, що знаходяться на території міжнародного аеропорту ім. С.П. Корольова. Житомирська міська рада зуміла оформити ділянку у комунальну власність і відтепер перспектива наповнювання бюджету Глибочицької Громади від діяльності аеропорту стала примарною (знову ж таки на моє оціночне судження завдяки бездіяльності голови Громади). Окрім того Сергій Вікторович не соромиться порушувати Регламент ради, систематично ігнорувати депутатських запити, блокувати трансляції сесій (про що йому були задані питання під час звітування і аргументованої відповіді він не спромігся надати депутатам). Також багато запитань у депутатів виникло до фінансово-господарської діяльності Глибочицького голови – жодної інвестиції в 2021 році, жодної залученої копійки з фонду регіонального розвитку (на відміну від сусідніх ОТГ). Це лише декілька епізодів з десятків інших зауважень котрі висловили на сесії депутати. Натомість весь звіт голови був побудований на освіті та культурі, дні села та різноманітні свята (повсякденна діяльність, яка не потребує особливих акцентів).
Одним словом запитань до пана Сокальського у більшості депутатів більше ніж відповідей. На жаль, методи правління Сергія Вікторовича залишилися на рівні голови сільської ради, а не ефективного керівника об’єднаної Громади. Він не усвідомлює, що робити з новими викликами, перспективами та можливостями, що надало об’єднання та децентралізація. Таким чином сподіватися на розвиток мешканцям 13 сіл, що входять до складу ОТГ за таких обставин абсолютно безперспективно. Сподівання лише на депутатів, які зобов’язані усвідомити, що інтереси Громади важливіші за чиїсь владні амбіції та зроблять свій вибір на користь людей. В гіршому випадку Громада ризикує стати неспроможною та припинити своє існування шляхом приєднання до більш потужної.
Жителям Громади бажаю витримки та терпіння, а депутатам – не зволікати з кардинальними рішеннями, які дадуть поштовх розвитку, а не стагнації.
Андрій ПРОКОПЧУК
