Наприкінці минулого року на мапі Житомирщини з’явилася ще одна територіальна громада. Відтак, п’ять сусідніх сільських рад: Березівська, Іванівська, Садківська, Василівська та Заможненська — виявили бажання увійти до складу Березівської ТГ.
Очільником новоствореної громади обрано колишнього голову Садківської сільської ради Михайла Яромова. За роки свого головування Михайлу Валентиновичу вдалося чимало зробити для односельчан. Тому люди довірили саме такому господарю навести лад у новоствореній Березівській громаді.
Чим живуть об’єднані села тепер, що планують і на що спрямовують ресурси й зусилля, розповів нашому виданню голова Березівської сільської ради Михайло Яромов.
– Михайле Валентиновичу, Ви майже рік очолюєте Березівську громаду. Розкажіть про свої враження та перші кроки в роботі. З чого починали?
– Найперше враження – територія досить велика. До складу сільської ради увійшло 16 сіл з населенням 10 тисяч чоловік. Я розумів це і знав, що легко не буде. Проте у мене є досвід, є команда, а головне – бажання.
Одним із перших наших завдань було реорганізувати об’єднані сільські ради та утворити на їх основі старостинські округи з адміністративним центром у селі Березівка. Відтоді старостами призначено: Ольгу Шинкар – Садківського, Сергія Черпіцького – Василівського, Олену Цимбалюк – Іванівського та Петра Нагорнюка – Заможненського старостинських округів.
Для мене було досить важливо створити команду однодумців та професіоналів своєї справи. Тому, в першу чергу, сформовані нові відділи, підібрано якісно новий склад апарату сільської ради, налагоджено роботу з депутатським корпусом.
– Який бюджет ТГ і які основні статті надходжень?
– Власний бюджет на 2021 рік складає 37 мільйонів гривень, дотація з яких – всього 7 мільйонів. Для такої великої території сума зовсім незначна. Адже роботи багато, проблем вистачає. Свою «скарбничку» в основному наповнюємо місцевими податками. Тому доводиться шукати шляхи економії та брати участь у різного роду державних програмах для залучення додаткових фінансових надходжень. Адже планів у нас багато, а коштів обмаль.
– Пане голово, куди спрямовується найбільша частка коштів? Як вдається заощаджувати?
– Найбільше доводиться витрачати на утримання закладів освіти, адже виплата заробітної плати кухарям, прибиральницям, кочегарам, тобто усьому технічному персоналу, лежить на наших плечах. Оскільки насиченість шкільними і дошкільними закладами одна із найбільших у Житомирському районі: 6 шкіл та 6 дитячих садків, навантаження на бюджет велике.
Звісно, чимала частина коштів спрямовується і на утримання комунальних установ, ремонт доріг, розвиток культури, спорту та інших сфер.
У цілях економії ми зробили з існуючих бібліотек сільської ради, — там, де це було можливо — 5 публічно-шкільних (тобто перенесли сільські та поєднали їх зі шкільними, з вільним доступом для місцевого населення), що дало можливість заощадити на утриманні цих об’єктів близько одного мільйона гривень.
Інновацією стало переведення усіх шкіл нашої громади на пультову охорону. Це теж суттєва економія. Звісно, єдиноразово ми витратили 679 тисяч гривень на закупівлю обладнання та встановлення самої системи. Проте, тепер заощаджуватимемо як мінімум 1,5 мільйони гривень на рік.
– Раніше жителі Березівки скаржилися на якість води, її непридатність для споживання. Що змінилося у цьому напрямку?
– Однією з найбільших наших перемог і здобутків наразі – це покращення постачання води до будівель Березівки. Коли я вперше побачив, що тече з кранів наших мешканців, я був шокований, вона була просто руда. Люди 30 років користуються такою брудною водою. Тому першочерговим завданням стало вирішення питання якісного водопостачання. Для цього замінили 1,7 кілометрів старої іржавої залізної труби на нову пластикову.
Також у військовому містечку відремонтували водонапірну вежу та замінили водогінну трубу, чим забезпечили жителів і цього населеного пункту якісною питною водою, а це було надважливе завдання для нас.
– Михайле Валентиновичу, на сьогодні існує велика проблема з дорогами. Їхній стан важко назвати задовільним, зважаючи на те, що у деяких населених пунктах вони просто відсутні. Чи поліпшився стан шляхів місцевого значення протягом останнього року?
– Тут я з вами цілком погоджуюсь. Стан наших доріг не з найкращих. Враховуючи те, що на території Березівської громади до ста кілометрів доріг, кошти на асфальтне покриття потрібні чималі. Це навіть не десятки мільйонів гривень, а сотні. Тому на одній із сесій місцевими депутатами прийнято рішення придбати грейдер для потреб комунального підприємства, вартістю 550 тисяч гривень. Також ми придбали 15 тисяч тонн щебеню. І завдяки цим двом чинникам проводимо ремонт доріг власними силами. Собівартість одного квадратного метра щебеневого покриття у такому разі обійшлася нам близько у 50 гривень, на противагу тому, що довелось би платити підрядним організаціям (215 грн. за метр квадратний). У п’яти селах ми вже зробили дороги, а це величезний обсяг робіт. У деяких із них, наприклад, як у Дубовці, доріг зовсім не було. Там простягалася протоптана стежка, яка час від часу сильно заростала травою.
Зрештою, на всі ремонтні роботи ми вже витратили 3 мільйона гривень, а мали б за кошторисом заплатити 15. Отож, заощадили 12 мільйонів гривень.
– Які ще труднощі і нагальні питання вдалося вирішити останнім часом?
– Звісно, невирішених питань наразі вистачає. Але ми крок за кроком йдемо до їх подолання і вирішення.
Надважливою проблемою був для нас аварійний міст у селі Барашівка. Для його вирішення з департаменту регіонального розвитку виділено 5 мільйонів гривень на капітальний ремонт. Це фактично буде нове будівництво даного мосту. Плануємо вже найближчими днями розпочати будівельні роботи.
Донедавна щороку навесні існувала проблема із затопленням садиб жителів Іванівського та Василівського старостинських округів. Для її усунення ми закупили та проклали труби, завдяки чому стічні води проходять відповідними каналами. Також утеплено теплотрасу в Барашівській школі, в Іванівській школі проведено ремонт трудової майстерні, актової зали, облаштовано кабінети психолога та медсестри, а ще в одному з приміщень, де раніше не було, — зробили внутрішні туалети.
Ще один важливий для нас проект розпочали в Черемошному. Наразі триває технічне переоснащення шкільної котельні вартістю в 3,5 мільйони гривень. До кінця року роботи мають бути завершені, і котельня здана в експлуатацію.
Уперше в сільській раді, за рахунок місцевого бюджету організовано централізований вивіз побутового сміття. У майбутньому ми плануємо закупити сміттєвоз і контейнери та встановити їх для вільного доступу на кожній вулиці.
– Михайле Валентиновичу, на завершення розкажіть про найближчі пріоритетні плани на розвиток громади.
– У найближчому майбутньому плануємо відкриття повноцінного ЦНАПу, який буде знаходитися в Іванівському старостинському окрузі. А також відкриття дитячого садочка у Василівці та спорткомплекс в Іванівці. Важливо, що ці проекти вже включені у Програму Президента «Велике будівництво».
До того ж маємо намір у військовому містечку №115 відтворити на базі колишнього адмінприміщення спортивну залу для проведення різного роду гурткової спортивно-оздоровчої діяльності. Роботи вже почалися. Наразі ремонтна бригада зводить новий дах та утеплює стіни.
Також у військовому містечку за власний кошт і за сприяння депутатського корпусу Житомирської обласної ради проводиться ремонт актової зали та художньої танцювальної студії.
Пріоритетним для нас лишається ремонт доріг. Роботи у цьому напрямку тривають щодень, але з огляду на її великий обсяг, ми не можемо все й одразу. Однозначно обов’язково відремонтуємо всі дороги, які ще залишаються в незадовільному стані.
– Вдячна Вам за розмову. Нехай усе задумане здійсниться.
Світлана ЯРЕМЕНКО, “Сільське життя”
