Період Великої Вітчизняної війни на Черняхівщині заслуговує особливої уваги і оцінки нинішнього і прийдешнього поколінь. Черняхівщині в цей період нанесено великої моральної і матеріальної шкоди, людських жертв. Удар війни зазнала кожна сім’я.
Колгоспники, робітники, службовці творчо працювали, завзято плекали надії на світле майбутнє. На жаль, їм не судилося здійснитися: у кожну оселю увірвалася війна, яка стала найстрашнішим випробуванням в їхньому житті.
На початку війни у Черняхові і селах району – на підприємствах, в установах, колгоспах, як і по всій країні, проходили мітинги і збори, на яких виступали представники трудових колективів, громадських організацій із закликом стати на захист рідної землі, боронити її до останнього. Як і вся держава, трудящі Черняхівщини знали, що війна неминуча. Тому в районі активно проводилась оборонно-масова підготовка. Комсомольські організації спільно з організаціями ТСААВІАХІМу та Червоного Хреста залучали молодь до участі в оборонних гуртках, в яких молодь оволодівала військово-прикладними видами спорту. В Черняхові працювала школа медичних сестер запасу, де навчалося майже 30 комсомолок.
Почалася мобілізація до армії. Рідні й близькі проводжали своїх чоловіків, батьків та доньок до лав Червоної Армії.
Лише за перший день в Черняхові добровільно і по мобілізації до армії пішли понад 400 чоловік. Літні люди, жінки, підлітки сідали за кермо тракторів, комбайнів, автомашин, замінювали своїх рідних, які пішли на фронт.
Серед мобілізованих був і Йосип Поліщук.
Він народився в 1912 році в с. Щеніїв Черняхівського району. Закінчив початкову сільську школу. Працював шахтарем на Донбасі.
У серпні 1941 року був призваний на військову службу до Червоної Армії, яку проходив до 5 жовтня 1943 року.
При форсуванні річки Дніпро рядовий Поліщук першим кинувся до бою, при цьому загинув командир взводу, але він не розгубився, взяв командування на себе. Піднімаючи взвод в атаку, він побачив, що тяжко поранило командира роти, Поліщук Й.М. вирішив, що не можна без командира і приймає командування ротою…
Сейм, Десна, Дніпро… Три річки за півтора місяці форсували воїни 280-ї Червонопрапорної Конотопської стрілецької дивізії. На найважчих водних рубежах солдати і командири проявили свою бойову майстерність і твердість духу. Герої боїв вступали до лав ленінської партії – ВКП(б). Став комуністом і рядовий Йосип Поліщук. На партійних зборах він розповів свою коротку біографію.
…Ніч. Завмер плацдарм на правобережжі Дніпра в очікуванні нового бою. Попереду 1033-го стрілецького полку – село Страхолісся. А перед селом висота, позначена на карті точкою 103,0. Гітлерівці дуже дорожили нею. Кулемети, встановлені на її вершині, 28 вересня 1943 року зустріли наших десантників вогнем майже на самому березі Дніпра. З ходу висотою не вдалося опанувати. Вранці червона ракета знову підняла воїнів в атаку.
Йосип Поліщук першим кинувся до висоти. На шляху – траншеї, окопи, зайняті ворожими автоматниками. В один з них Поліщук кинув гранату, затим випустив довгу чергу з автомата. Застрочив станковий кулемет гітлерівців. Убито лейтенанта, й помічника командира взводу.
Вогонь ворожого кулемета вніс замішання в бойовий ланцюг десантників. Піхотинці залягли. Йосип Поліщук – воїн досвідчений. Він зробив ривок метрів на двадцять і каменем впав. Притискаючись до землі, солдат по-пластунськи поповз вперед. Коли до окопу кулеметників залишалося метрів тридцять, Поліщук кинув дві гранати.
Кулемет захлинувся. До підніжжя висоти 103,0, як могутній прибій, покотилося багатоголосе «Ура!».
Дві доби тривали бойові сутички за село Страхолісся. А 3 жовтня полк зав’язав такий же кровопролитний бій за село Ротичі. Гітлерівці лютували. Особливо лютували снайпери. Від снайперської кулі в перші хвилини атаки загинув командир шостої роти. У взводах не залишилося жодного офіцера.
– Рота! За мною! – почули солдати голос Йосипа Поліщука.
Своєю безстрашністю він підняв бійців назустріч вогненній завірюсі. Солдат Поліщук на посаді командира роти діяв точно, безпомилково, швидко. До вечора над селом замайорів червоний стяг.
Утримуючи закріплені рубежі, звільняючи Чорнобильський район Київської області від фашистських окупантів, на правобережжі Дніпра, 5 жовтня 1943 року для рядового Поліщука стало останнім днем в житті – він загинув смертю хоробрих.
Похований герой в с. Ротичі Чорнобильського району Київської області.
За мужність, виявлену в цих боях, Йосип Поліщук нагороджений орденом Леніна та Червоної Зірки.
17 жовтня 1943 року Йосипу Митрофановичу Поліщуку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.
Підготував
Юрій МАЛАШЕВИЧ
Сьогодні одна з вулиць у селі Щеніїв носить ім’я цього справжнього Героя. Не такого, яких зараз звеличує нацистсько-бандерівська пропаганда.
