425 років тому народився гетьман запорізького козацтва Богдан Хмельницький – справжній народний герой, роль якого в історії України нинішні продажні ідеологи без честі та совісті намагаються не лише применшити, а й взагалі стерти з пам’яті нинішнього покоління українців.
Богдан Хмельницький звільнив територію сучасної Східної і Центральної України від поляків і домігся її приєднання до Росії, у складі якої Україна зазнала найкращих часів свого розквіту за всю свою історію. За словами дослідників, своєю діяльністю Хмельницький врятував предків сучасних українців від полонізації та покатоличення і запустив процес, який призвів до розвалу Речі Посполитої. Його діяльність визначила майбутнє Східної Європи на сотні років вперед.
Народився ватажок запорізьких козаків середини XVII століття Богдан Хмельницький 6 січня 1596 року. Він підняв повстання проти польського панування і домігся приєднання звільнених від поляків земель до Росії.
Відповідь на образу
Богдан Хмельницький походив з сім’ї чигиринського сотника. Згідно з поширеною версією, рід Хмельницьких мав шляхетський (дворянський) статус, проте батько Богдана Михайло втратив його через якийсь проступок.
Освіту юний Богдан отримав у Київській братській школі і в єзуїтській колегії у Львові, зберігши при цьому православне віросповідання. Він володів польською, латинською, турецькою та французькою мовами.
Богдан Хмельницький брав участь у польсько-турецькій війні 1620-1621 років на боці Польщі. У битві під Цецорою батько Богдана загинув, а сам він потрапив у турецький полон. Згідно з однією з версій, близько двох років Хмельницький був гребцем на турецьких галерах. Після того як родичі викупили Богдана у турків, він повернувся додому і приєднався до запорізьких козаків, які влаштовували набіги на Османську імперію. У 1629 році загін Хмельницького атакував околиці Константинополя і захопив там багату здобич.
Залишивши Запорізьку Січ, Хмельницький став чигиринським сотником. Він неодноразово виступав представником від козаків на переговорах з владою Речі Посполитої, передаючи королю і сейму скарги на утиски з боку польської аристократії.
У 1640-і роки Хмельницький побував у Франції і брав участь в переговорах, за результатами яких 2,4 тис. козаків були направлені на допомогу французьким військам, що облягали Дюнкерк.
Під час відсутності Хмельницького польський шляхтич Даніель Чаплинський напав на належний сотнику хутір Суботів, пограбував його, до смерті побив його молодшого сина і повіз із собою його співмешканку Гелену, на якій пізніше одружився. Хмельницький спробував скаржитися на свавілля з боку поляка спочатку в суд, а потім і королю, однак його всюди зустрічали насмішками. Коли стало відомо, що Хмельницький скаржиться на те, що сталося з ним іншим козакам, його вирішили заарештувати, проте сотнику вдалося втекти і дістатися до Запорізької Січі.
Заручившись підтримкою запорожців, Хмельницький відбув на переговори про спільні дії проти поляків в Кримське ханство. Хан прийняв козацького вождя доброзичливо, але офіційно оголошувати війну Речі Посполитої не захотів, обмежившись передачею в допомогу Хмельницькому загону перекопського мурзи Туган-бея.
Повернувшись на Запоріжжя, Хмельницький доповів козакам про результати переговорів і закликав їх до повстання. Його заклики, за словами істориків, впали на благодатний грунт. На території колишніх західних князівств Давньоруської держави, захоплених в XIII-XIV століттях Литвою, а потім увійшовших до складу польсько-литовської держави Річ Посполита, жорстоко обмежувалися права російського православного населення.
Варто зазначити, що кріпосне право в Речі Посполитій було набагато жорсткіше, ніж в Російській державі. Крім цього, відбувалося постійне знущання на етнічному грунті та силове покатоличення. Поляки сприймали себе господарями становища і на всіх інших дивилися зверхньо.
Як відзначають історики, православні були позбавлені в Речі Посполитої будь-яких прав – їх безкарно катували, грабували і вбивали. Все це серед мешканців України сформувало вороже ставлення до поляків.
Так особиста історія приниження та образи Богдана Хмельницького, «як це часто буває в історії, випадково посилила конфронтацію, що мала глибоке коріння».
Визвольна війна
Козаки обрали Богдана Хмельницького гетьманом Війська Запорізького і козацько-татарське військо рушило назустріч силам Речі Посполитої, кинутим на придушення повстання.
У травні 1648 року Хмельницький здобув першу велику перемогу, розгромивши в битві під Жовтими Водами польське військо під командуванням Стефана Потоцького. Цим гетьман продемонстрував силу і підштовхнув православне населення до масової підтримки повстання.
У другій половині травня 1648 року Хмельницький за допомогою направленого до ворогів розвідника заманив в засідку і розгромив польські війська, що знаходилися в районі Корсуня. Організовані сили Речі Посполитої на південних кордонах держави перестали існувати.
Повстання почалося надзвичайно успішно. Вже в 1648 році в Москву були відправлені перші послання козаків, що пропонують приєднати сучасну Лівобережну Україну до Росії. Однак в Москві, як відомо, відповіли на цю пропозицію не відразу, оскільки Росія ще відновлювалася після подій Смутного часу, тому офіційна Москва ставилася до ідеї нової війни з Польщею насторожено.
Польська влада у цей час готувалася до придушення повстання і одночасно відтягувала час, ведучи мирні переговори з козаками. Керівництво Речі Посполитої висунуло свідомо нездійсненні умови: видачу козацьких ватажків і здачу трофейної зброї. Б. Хмельницький у відповідь зробив рейд по території сучасної Західної України, але на Варшаву, всупереч волі козаків, не пішов, розраховуючи добитися поступок від польської влади. У грудні 1649 року він тріумфально вступив до Києва.
Надалі Б. Хмельницький розгромив польські сили в Зборівській битві, але при цьому сам зупинив битву. За свідченнями сучасників, ватажок козаків не хотів, щоб після участі в битві польський король потрапив в полон до кримських татар, що продовжували діяти в союзі з козаками.
Однак поляки відразу ж вступили в сепаратні перемовини з Кримським ханством, тому Зборівський договір був укладений на невигідних для козаків умовах, які передбачали, зокрема, створення 40-тисячного козацького реєстрового війська (хоча чисельність загонів повстанців була, за деякими даними, понад 100 тис. чоловік) і введення обмеженої автономії для земель, населених православними.
Такий результат, за словами істориків, не влаштував жодну зі сторін. Польські аристократи, повертаючись в свої маєтки, стали знову утискати православне населення, провокуючи нові повстання.
У 1651 році війна відновилася. Влітку відбулася Берестецька битва. Кримське військо зрадило козаків, втікши з поля бою прямо під час битви, а самого Хмельницького затримав кримський хан. Козацьке військо було розгромлене. Козаки і селяни розгорнули проти поляків партизанську війну. Багато з них пізніше втекли до Росії, побоюючись розправи з боку влади Речі Посполитої.
Як відзначають історики, близько двох років ситуація перебувала в підвішеному стані. Хмельницький не міг розгромити поляків, а ті, в свою чергу, не в змозі були повернути собі контроль над Наддніпров’ям. У 1653 році поляки, після чергової поразки, уклали сепаратний договір з татарами і дозволили їм робити набіги на територію сучасної України.
У цих умовах Хмельницький став ще більш наполегливо просити російського царя приєднати землі, підконтрольні Війську Запорізькому, до Росії. У Москві погодилися з тим, що польський король не виконує взяті на себе мирні зобов’язання. У 1653 році Земський собор вирішив задовільнити прохання одновірців і прийняти Військо Запорізьке в російське підданство.
У січні 1654 року на Переяславській раді Військо Запорізьке присягнуло російському цареві Олексію Михайловичу, чим врятувало свій народ від можливого знищення як етносу.
Це призвело до російсько-польської війни, за підсумками якої Лівобережжя Дніпра і Київ увійшли до складу Росії.
Вибір був цілком природним. Православний народ отримав допомогу від православної держави. Богдан Хмельницький висловив настрої і сподівання пригнічених поляками народних мас. При цьому гетьман керувався й прагматичними міркуваннями, розуміючи, що незалежною державою Україна не стане ні за яких обставин – у тому числі й через менталітет українців.
У 1655 році на ослаблену війною з Росією Річ Посполиту напала Швеція. Москва не була зацікавлена в надмірному посиленні північного сусіда, тому Олексій Михайлович в 1656 році уклав мир з поляками. Б. Хмельницький же вступив в сепаратні переговори зі Швецією і направив проти Польщі козацький загін, розраховуючи на розширення підконтрольних йому земель. Проте прибулі з Москви посли змусили його відкликати війська.
У 1657 році здоров’я гетьмана різко погіршилося. 6 серпня він помер від інсульту.
Зараз ми розуміємо, що Богдан Хмельницький був особистістю величезного масштабу і його роль в історії величезна. Він зміг домогтися просто фантастичних військових перемог, а найголовніше – відірвав Лівобережжя Дніпра від Речі Посполитої, з’єднав його з російським православним світом та російською державою.
І час показав вірність такої позиції гетьмана, бо саме у складі Російської імперії та Радянського Союзу були зібрані докупи всі українські землі і сформована міцна українська держава, здобутки якої ми розтринькали за тридцять років «незалежності», звівши сучасну Україну до статутсу жебрачки Європи та, по суті, безправної американської колонії.
Саме тому сучасні ідеологи конаючої української держави, оці продажні соросята-поросята, і роблять все належне, щоб нинішні жителі України забули про здобутки та рішення великого гетьмана Богдана Хмельницького та його сучасників – істинних героїв та справжніх борців за волю українського народу.
Підготував Богдан СТРІХА
