Натисніть "Enter", щоб перейти до вмісту

28 жовтня – День визволення України від німецько-нацистських загарбників та їхніх прихвоснів

28 жовтня – День визволення України від німецько-нацистських загарбників та їхніх прихвоснів.

Цей день було засновано згідно з указом президента “Про День визволення України від фашистських загарбників” від 20 жовтня 2009 року “з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні”.

Після Сталінградської битви (листопад 1942 року – лютий 1943 року) хід війни докорінно змінився.

Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 року. Остаточне визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 року). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Протягом вересня-жовтня 1943 року тривала героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від гітлерівців.

У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року ) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).

Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави.

В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.

За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

В ході Великої Вітчизняної війни бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців.

Сьогодні хочеться пригадати імена наших співвітчизників, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, інколи ціною власного життя, наближали день звільнення України від фашистської окупації.

Чи є у вас гідність, земляки?

Про запеклі бої за села нашого району свідчать численні братські могили, пам’ятники, обеліски, що встановлені на місцях загибелі солдат-визволителів Червоної Армії. Їхній подвиг можуть забути чи скривдити лише справжні мерзотники, які на догоду нинішнім виродкам при владі, за командою господарів з Вашінгтона та переможеного Берліна, роблять все, щоб принизити значення тієї Великої Перемоги. Не марно ж Інститут нацпам’яті, який по суті є Гадюшником міжнаціонального розбрату, вже офіційно пропонує ліквідувати свято Великої Перемоги – День 9 Травня.

А у Житомирі нацистські недобитки, що повилазили зі схронів історії, вже ліквідували назви вулиць, що носили імена тих, хто боровся з нацизмом у 1941-1945 роках, визволяв нашу землю – генералів Ватутіна, Черняховського, Баранова, Москаленка, Леселідзе, маршалів Жукова, Рибалка, Конєва, підпільників Шелушкова, Бородія та ін. На жаль, цим же відзначилися й багато сільрад району.

А як можна ставитися до тих фактів, що під час проведення Днів села, організатори, які за командою нинішньої влади переписують у сценаріях назву Великої Вітчизняної війни та Другу світову війну, пропонують вшанувати пам’ять загиблих в АТО, “забуваючи” при цьому про загиблих у тій страшній війні воїнів, які віддали своє життя, визволяючи їхнє село, а також про земляків що склали голови у боротьбі з німецьким нацизмом та їхніми прихвоснями? Це, наприклад, було в селі Слобода-Селець. І в Млинищах, хоча пам’ятник загиблим визволителям там знаходився за два десятки метрів від місця святкового дійства.

Куди ми йдемо? Схаменіться люди! Чи є у вас хоч крихта гідності, земляки? Не будьмо христопродавцями, які ладні на догоду тимчасовцям при владі по кілька разів переписувати нашу історію, найсвятіші її сторінки.

Вічна слава справжнім героям, які визволили нашу землю у 1943, 1944 та 1945 роках! Хай відсохне рука тому, хто шельмує їхню пам’ять!

silske.org, 2017 рік


Пам’ятник танківстам-визволителям у Високій Печі.


В Іванівці шанують воїнів-визволителів Червоної Армії.


Шанують героїв Великої Вітчизняної війни й у Туровці.

Telegram Prostir.eu
Новина з сайту: Сільське життя
Джерело
Поділитись дописом